Державний навчальний заклад

"Ананьївський професійний аграрний ліцей"

Електронний кабінет абітурієнта!

Субота, 08.05.2021

Вітаю Вас Гість
RSS

Головна | Історична довідка | Мій профіль | Вихід

Меню сайта
Вход на сайт
Поиск
Календарь
«  Травень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архив записей
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Без минулого немає майбутнього...

    Ананьївському професійному ліцею 82 роки. Багато це чи мало? В масштабах держави це не великий строк, але подумки проходячи через ці роки розумієш, що 82 - це складна, цікава біографія.

    Наш заклад – один з найдавніших в Україні – має багаті історичні і педагогічні традиції.

    А зародилося все це у далекому 1910 році (саме цією датою датовано перший історичний документ).

    Тоді, на базі гімназії м. Ананьїва було відкрито класи реального училища, де готували учнів технічних професій.

    Саме ремісниче училище і стало базою для відкриття професійної школи, а потім  професійного училища.

    А ось, що розповідав про перші кроки профтехшколи колишній її вихованець Феофан Васильович Кателін: „Профтехшкола в 1920 році мала чотири відділення: сільськогосподарське, технічне, бухгалтерське і кооперативне. А ще школа готувала також кваліфікованих слюсарів, ковалів, столярів”.

    Все це спогади...

    А ось 1934 рік, 4 жовтня і є документально започаткованим днем народження нашого закладу, про що свідчать не тільки архівні дані, але й інші документи. Ось, наприклад, в „Історії міст і сіл Української РСР. Одеська область. На стор. 151 записано: „Ще в 1933 році Ананьївське технічне училище реорганізували в технікум механізації сільського господарства...?” і далі: „Враховуючи зрослі потреби колгоспів та МТС в трактористах і комбайнерах у 1934 році в місті Ананьїві відкрили школу механізації”. На жаль буремні революційні та воєнні роки не сприяли збереженню історичних документів. Тому мало що відомо за той період часу...

    Розташування міста Ананьїва в центрі північних районів Одеської області сприяло швидкому становленню школи, як кузні механізаторських кадрів для половини районів тогочасної області та ряду районів сусідніх областей.

     

    Діяльність навчального закладу з часу його створення з наступними реорганізаціями можна поділити на такі періоди:

    1. Довоєнний період з 1934 до 1941 р.р. – період створення та становлення навчального закладу;
    2. Період відновлення діяльності школи після війни в 1944 – 1947 р.р.;
    3. Вдосконалення навчального процесу в 1948 – 1953 р.р.;
    4. Перехід школи до системи „Трудових резервів” та набуття статусу училища механізації сільського господарства (1953-1960 р.р.);
    5. Збільшення термінів навчання учнів до одного-півтора-двох років – (1962 – 1973 р.р.);
    6. Перехід на підготовку кваліфікованих робітників з отриманням загальної середньої освіти – 1969 р.;
    7. Період переходу до багатопрофільного навчального закладу (1983-2004 р.р.);
    8. Набуття статусу професійного ліцею – 2004 р.

     

    Кожному з цих періодів діяльності навчального закладу відповідало і його найменування, а саме:

    • в довоєнні часи – школа комбайнерів, школа трактористів;
    • в повоєнний період – школа механізації сільського господарства;
    • в системі „Трудових резервів” – училище механізації сільського господарства № 4
    • з 1962 року – сільське професійно-технічне училище № 4 (СПТУ № 4);
    • з 1969 року – середнє сільське професійно-технічне училище № 4 (ССПТУ 4);
    • з 1985 року – ПТУ № 54, а з 1991 р. ПТУ № 44;
    • з 2004 року – Ананьївський професійний аграрний ліцей.

     

    Тож, ще раз, по датах та подіях відзначимо хронологію життя Ананьївської школи механізації, профтехучилища, ліцею:

    2 серпня 1945 року Ананьївська школа механізації була відділена від механічного технікуму і почала діяти як самостійна організація. У повну силу навчальний заклад запрацював у повоєнні роки. Країні для відбудови треба були робочі руки, фахівці землероби, будівельники. До майстерень прийшли вчорашні фронтовики. Їх вчителі – вчорашні солдати. Очолив колектив Жосан С. М., на долю якого випав складний процес організації навчального процесу у післявоєнний період.

    1954 р. – своїми силами збудовано клуб, величну будівлю, на той час першу в районі по кількості посадочних місць (директор Жосан Семен Микитович).

    Учні 50 - 60-х рр. на будівництві клубу

     

    1954 р. – училище – учасник Виставки Досягнень Народного господарства в Москві.

    Колектив училища на Виставці Досягнень Народного господарства

     

    1955 р. – училищу вручено перехідний Червоний прапор, як кращому професійно-технічному закладу Радянського Союзу.

    1956 р. – за досягнуті успіхи в підготовці механізаторських кадрів закладу вручено грошову премію (20000 крб.) і подаровано духовий оркестр, який вже через рік під керівництвом видатного маестро Вартана Миколайовича Газарьяна зазвучав так, що його було запрошено виступити у Одеському театрі опери і балету.

    1957 р. – зміна директорів (Мучник Михайло Аркадійович).

    1967 р. – посаджено алею каштанів та лип на території училища та біля нього.

    1969 р. – училище одним з перших в Одеській області розпочинає підготовку робітничих кадрів з отриманням середньої освіти.

    1969 р. – добудовано 8 кабінетів навчального корпусу для загальноосвітніх предметів.

    1971 р. – зміна директорів (Миргород Микола Петрович).

    1972 р. – збудовано гуртожиток для учнів на 400 місць (кошти держбюджету).

    1976 р. – збудовано їдальню на 200 посадочних місць (кошти держбюджету).

    1983 р. – зміна директорів (Кушнір Петро Петрович). Перехід до багато профільного навчального професійного закладу.

    1984 р. – власними силами збудовано два теплі бокси для автомашин та столярну майстерню.

    1984 р. – розпочато підготовку робітників за професією "Машиніст холодильних установок".

    1984 р. – обладнано навчальні класи, майстерні, лабораторії та розпочато підготовку кваліфікованих робітників-трактористів, електриків та кухарів у Любашівській філії.

    1985 р. – відкрито філію у Фрунзівському районі, яка через п’ять років отримала статус училища.

    1986 р. – розпочато підготовку робітників за професією "Кухар".

    1988 р. – власними силами збудовано дорогу на учбове господарство, автотракторний та електро - полігони.

    1990 р. – розпочато підготовку робітників за професіями швейного профілю "Оператор швацького устаткування, швачка", "Кравець".

    1991 р. – розпочато підготовку робітників за  професією "Бухгалтер".

    1992 р. – розпочато підготовку робітників за професією "Телефоніст міжміського зв’язку."

    2002 р. – розпочато підготовку робітників за професією "Оператор комп’ютерного набору; секретар керівника".

    2003 р. – розпочато підготовку робітників за професією "Електрозварник ручного зварювання".

    2006 р. – здійснено газифікацію ліцею за сприяння бюджету облдержадміністрації, за власні кошти та  власними силами в найкоротші терміни побудовано газові топочні.

    2010 р.  – зміна директорів.

    2011 р. – директор Галина Андріївна Медюк – суттєве покращення навчально-матеріальної бази, осучаснено зовнішній вигляд приміщень, будівель та території закладу. Це -  період вивчення та застосування на практиці нових технологій навчання, нестандартних уроків, розробки комп’ютерних програм та застосування їх у навчанні по всім професіям, підвищення вимогливості до якості знань, кардинально змінено підхід до атестації педагогічних працівників.

    2011 р. – придбано мультимедійну апаратуру в комп’ютерний кабінет, завдяки  застосуванню мультимедійної дошки та різноманітних технологій викладання,  стали цікавішими уроки, підвищилася якість знань учнів.

    2011 р. – ліцей отримав Свідоцтво про атестацію на період 10 років, Сертифікат про Державну акредитацію професії "Водій". Цим показникам передувала величезна робота педагогічного колективу протягом  2010 - 2011 р.р. організована директором ліцею  Г. А. Медюк.

    2015 р. – розпочато підготовку робітників за професіями "Монтажник гіпсокартонних конструкцій; маляр", "Робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків", "Монтажник санітарно-технічного устаткування; зварник".

    2015 p. – обладнано електронну бібліотеку. Віртуальна бібліотека "Освітнього простору ліцею" почала поповнюватися навчальними фільмами та електронними версіями підручників, виготовленими педагогічними працівниками ліцею.

    Весь період – вчимося, працюємо, відпочиваємо, направляємо всі зусилля на виконання мети – формування гармонійно розвинутої особистості, її професійного становлення.

     

    Copyright AnPAL © 2021
    Безкоштовний хостинг uCoz